Реєстрація шлюбу

Реєстрація шлюбу, створення сім'ї, шлюбний контракт, шлюб з іноземцем

 

                             Клятва закоханих – добре, але шлюбний контракт – краще?

Кожна пара фактично виробляє свої, унікальні правила співжиття. Дехто їх прописує – це допомагає краще зрозуміти кордони й уникнути маніпуляцій. Дехто на цьому не зупиняється і залучає до складання таких правил спеціально навчених людей з юридичною освітою. Виходить справжній шлюбний договір, котрий має юридичну силу. Але чомусь до такої практики у нашій країні поки що ставляться досить упереджено.

Ми часто можемо почути про безглуздість різноманітних пунктів шлюбного контракту у голлівудських зірок та зірок шоу-бізнесу. На їхнє переконання – або переконання їхніх адвокатів – шляхом підписання такого контракту вони забезпечують фінансове благополуччя, уникнення спірних питань та затяжних судових процесів у разі розлучення. Та які ж інколи чудернацькі бувають у них вимоги! Сплата штрафу за подружню зраду або за несвоєчасну здачу систематичних аналізів, виплата відступних за спільне проживання або у разі розлучення… Та це американські реалії.

Шлюбний договір, або шлюбний контракт, у тому вигляді, в якому він існує на цей час, є порівняно новим інститутом в Україні: фактично законодавче закріплення він отримав лише з прийняттям Сімейного кодексу України у 2002 році. Однак Кодекс про шлюб та сім’ю, який існував до 2002 року, визначав, що особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), який регулює майнові права та обов'язки подружжя. Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України. Хоча в 90-х роках таке законодавче закріплення мало радше декларативний характер, аніж практичний.

Проте у ХХІ столітті з розвитком соціально-економічних відносин в Україні питання укладання та фактичної реалізації шлюбного договору може стати надзвичайно актуальним. Відсоток розлучень в Україні наразі є дуже високим, а судовий процес щодо розподілу спільно нажитого майна вимагає часу та моральної стійкості. Тому подружжя для захисту своїх майнових інтересів починають використовувати шлюбний договір. Він є різновидом цивільно-правових договорів, який має специфічні ознаки, оскільки регулює майнові відносини між подружжям, визначаючи їхні майнові права та обов'язки.

                                    Хто має право на укладання шлюбного договору?

Шлюбний договір може укладатись як майбутнім подружжям, тобто особами, які подали заяву на реєстрацію шлюбу, так і власне подружжям. Різниця лише в моменті набрання чинності: договір, укладений до реєстрації шлюбу, починає діяти лише з моменту самої реєстрації шлюбу; коли ж такий договір укладає подружня пара, то він набуває чинності з дня його нотаріального посвідчення.

                                    Форма та зміст договору

Шлюбний договір, як різновид цивільно-правового договору, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Такий договір може визначати як майнові відносини між подружжям, так і майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Однак такий договір має певні обмеження щодо змісту, а саме: він не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми; не може зменшувати обсягу прав дитини, які визначені сімейним кодексом України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище; не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного виникає питання: що саме можна визначити шлюбним договором?

Законодавець у цьому випадку надає «свободу думки», але в сімейному кодексі визначив, що шлюбним договором може визначатись наступне:

  • майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу;

  • домовленість про непоширення на майно, набуте подружжям за час шлюбу, положень статті 60 сімейного Кодексу (режим спільної сумісної власності) і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;

  • можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу;

  • використання належного подружжю майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;

  • будь-які інші умови щодо правового режиму майна, головне щоб вони не суперечили моральним засадам суспільства;

  • порядок користування житловим приміщенням, що належить на праві приватної власності одному з подружжя;

  • звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;

  • проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів;

  • надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором;

  • припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Наведений перелік не є вичерпним, і слід враховувати, що такий договір не регулює особистісні відносини подружжя.

Шлюбний договір, як і будь-який договір, за цивільним законодавством може бути визнаний повністю або частково недійсним за рішенням суду.

                                                Строки договору

Шлюбний договір може бути укладений на певний строк або безстроково. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків. Тобто загальний строк обмежується часовими рамками існування шлюбу, з припиненням шлюбу припиняється дія договору. Проте подружжя не обмежене в праві визначити часові рамки певних прав та обов’язків. Крім того, подружжя наділено правом передбачити існування певних умов і після розірвання шлюбу. Наприклад, строк проживання одного з подружжя в квартирі після розлучення, яке належить іншому з подружжя.

                                               Зміна або припинення шлюбного договору

Із плином часу та зміною обставин може виникнути необхідність у коригуванні попередньо визначених майнових прав та обов’язків. Тому законодавство надає подружжю право вносити зміни до договору. Але такі зміни можливі лише за взаємною згодою подружжя, викладені у письмовій формі та нотаріально посвідчені, як і основний договір. Зміна умов в односторонньому порядку не допускається. Проте якщо один із подружжя заперечує проти внесення змін, то на вимогу другого шлюбний договір може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дітей, що мають істотне значення.

Оскільки, як уже було вище зазначено, шлюбний договір може бути укладено на певний строк, то такий договір автоматично припиняє свою чинність із моменту настання цього строку. Якщо ж договір укладено на невизначений строк, тобто безстроково, то чинність такого договору припиняється з моменту припинення шлюбу. Хоча і тут можуть бути винятки, якщо, наприклад, подружжя у договорі передбачило існування певних умов після розірвання шлюбу.

Врегулювання майнових відносин подружжя шляхом укладання шлюбного договору є певним кроком до цивілізованого способу уникнення та/або вирішення конфлікту – як під час подружнього життя, так і під час розірвання шлюбу. Однією із причин розлучення є конфлікти, що мають майнове підґрунтя, а підписавши шлюбний договір, можна заздалегідь уникнути непорозумінь та/або передбачити шляхи їх вирішення. Деякі читачі можуть подумати, що лише заможним нареченим або подружжю є доцільність укладання такого договору. Але це помилкова думка: адже шлюбний договір може стати для подружжя своєрідною інструкцією щодо порядку користування та розпорядження майном, що належить кожному з подружжя або придбано в шлюбі, можливість отримання грошової компенсації тощо. Такі «правила взаємовідносин» полегшать співжиття та дадуть можливість попередити або вирішити вірогідні конфлікти швидко та цивілізовано, на умовах, котрі влаштують обидві сторони, узгоджених цими сторонами заздалегідь.

Насамкінець хочеться зауважити, що в України інститут шлюбного договору ще не має широкого застосування. Можливо, таке становище зумовлено тим, що будувати сімейне життя на підставі договірних відносин або заздалегідь планувати розлучення шляхом визначення можливого майбутнього розподілу майна українські подружні пари морально не готові, вважаючи це принизливим та образливим. Хоча існування такого договору у разі розірвання відносин полегшить, прискорить, а можливо, дасть змогу запобігти виснажливим судовим процесам із розподілу майна подружжя.

Шлюбний контракт потрібен далеко не всім парам. Але багато для кого він би став чудовою профілактикою розбивання любовного човна об побут. Незалежно від того, уклали ви шлюбний договір чи вирішили без нього обійтися – бажаємо вам не сваритися та любитися!