Аліменти

Стягнення аліментів та інші пов'язані питання

Виконання аліментних зобов’язань.

 

Виконання аліментних зобов’язань відіграє велику роль у сімейних правовідносинах. Ним встановлюється матеріальне підґрунтя існування тих членів сім’ї, які не мають самостійного доходу в силу свого віку та потребують допомоги з боку батьків.

Моральним обов’язком батьків є турбота про свою дитину, її виховання, розвиток та становлення як особистості. Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Крім того, стаття 51 Конституції України передбачає обов’язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей. Тобто першочергово саме на батьків покладається обов’язок виховувати та матеріально утримувати своїх дітей. На жаль, у нашій країні не поодинокі випадки недобросовісного ставлення батьків до виконання свого обов’язку з утримання своїх дітей. Особливо це поширене після розлучення батьків. Той із батьків хто проживає окремо, створює нову сім’ю та забуває про необхідність надання моральної та матеріальної підтримки своїм дітям від попереднього шлюбу – як-то кажуть, «колишні дружини – колишні діти»… Тож у цій статі ми розглянемо юридичні аспекти виконання аліментних зобов’язань.

Як уже було сказано вище, чинним законодавством України визначено обов’язок з утримання батьками своїх неповнолітніх дітей. Такий обов’язок виникає з моменту народження та зберігається до досягнення повноліття. Крім того, такий обов'язок не припиняється і в тому випадку, коли діти набувають повну дієздатність до досягнення ними повноліття при укладанні шлюбу у випадку зниження їм шлюбного віку. Отже, лише після досягнення повноліття діти втрачають право на утримання. Обов’язок з утримання покладається як на матір, так і на батька дитини, незалежно від того, чи проживають батьки разом або окремо. Обов'язок з утримання (сплати аліментів) зберігається і тоді, коли дитина народилась у шлюбі, який пізніше було визнано недійсним, а також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків.

В ідеальній ситуації утримання дитини здійснюється за домовленістю між батьками, а у разі неможливості досягти такої згоди – судом.

На жаль, у більшості випадків питання сплати аліментів на дитину вирішується саме в судовому порядку. Оскільки після розлучення батьків найчастіше діти залишаються проживати саме з матір’ю, то саме матір дитини зазвичай звертається до суду з позовною заявою про стягнення аліментів.

 

До якого суду звернутись та які документи мені необхідно подати?

 

За загальним правилом, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Хоча законодавець зробив і наступний виняток: позови про стягнення аліментів, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Тобто якщо дитина після розлучення батьків залишилися проживати з матір’ю, то остання може подати позов про стягнення аліментів до районного (місцевого) суду за своїм місцем проживання або перебування.

У подальшому для того, щоб ваш позов був прийнятий та розглянутий, він має відповідати вимогам, встановленим цивільним процесуальним законодавством.
Так, позовна заява має бути подана у письмовій формі, із зазначенням повного найменування суду, до якого подається заява; ім'я позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їхнє місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Якщо ж позовна заява підписується представником, обов'язково необхідно додати довіреність на такого представника.

 

Прохальна частина позовної заяви

Суд може присудити стягнення аліментів як у твердій грошовій сумі, так і в частині від заробітку. Якщо відповідач по справі має мінливий дохід, офіційно не працевлаштований, то доцільно просити суд стягнути аліменти у твердій грошовій сумі. Така доцільність випливає з того, що відслідкувати реальний дохід відповідача неможливо, що фактично може призвести до уникнення виконання аліментних зобов’язань. Тому позивач може просити суд стягнути з відповідача тверду грошову суму на утримання дитини, така сума має сплачуватися щомісяця до повноліття дитини. Але сума, яку просить позивач, має бути реальною та обґрунтованою.

Коли ж відповідач має офіційну роботу та стабільний дохід, позивач може просити стягнення аліментів у відсотковому співвідношенні. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом. Під час прийняття рішення про стягнення аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним же відкликана. Тому якщо відповідач працює офіційно, прискорюється вся процедура отримання аліментів.


Строк, за який стягуються аліменти

 Сімейне законодавство визначає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення відповідного позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів із відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки. Тому не слід зволікати та після розлучення вирішувати питання щодо спільного утримання дитини, якщо ж добровільно вирішити таке питання не вдалося, єдиний шлях – це судовий процес.

 Фактичне отримання коштів

               Після отримання рішення суду про стягнення аліментів позивач має отримання в суді й виконавчий лист. Такий документ подається до виконавчої служби, яка своєю чергою здійснює стягнення грошових коштів. Як уже було зазначено вище, аліменти може бути стягнуто за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім’ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, чинне законодавство визначило механізм виконання батьками покладених на них обов’язків. Таке виконання проводиться або в добровільному, або в примусовому порядку. Однак, шановні батьки, пам’ятайте: як ви ставитиметесь до своїх дітей зараз, так само вони ставитимуться до вас потім…